ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І АТРИБУТИ ЧИНУ

Назва Чину

Офіційна назва Василіянського Чину – "ВАСИЛІЯНСЬКИЙ ЧИН СВЯТОГО ЙОСАФАТА", (Ordo Basilianus Sancti Josaphat). 

Традиційна назва – "ЧИН СВЯТОГО ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО". 

Уживається також популярна назва – "ОТЦІ ВАСИЛІЯНИ.

У цивільних цілях можна вживати будь-яку з цих трьох назв.

Офіційна абревіатура Чину – ЧСВВ.

​

Завдання і мета Чину

Основним заданням Чину, згідно з його Конституціями, є плекання життя спільноти задля власного освячення через виконання обітів і заповідей любові та задля спасіння ближніх за посередництвом проповіді Слова Божого через проведення місій і реколекцій, наукову та видавничу діяльність, душпастирство і працю з молоддю.

Девіз Чину: "Щоби всі були одно"

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Символи і герб Чину

Герб Чину складається з обрамленого дугою вогняного стовпа, що символізує полум'я любові, як постійний дороговказ у служінні Богові й ближнім. Вогняний стовп також є символом св. Василія Великого. Над вогняним стовпом зображено сонце — символ самого Спасителя-Життєдавця, у сонці вміщена монограма Ісуса Христа, над якою є хрест, як знак слідування за Ним. Увесь герб оточує вінок із двох галузок- дубової й лаврової. Дубова галузка символізує постійність і міць у духовному рості й працях, а лаврова — есхатологічну, вічну нагороду для переможців.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Структура Чину

З моменту заснування Василіянський Чин є централізованою організацією, на чолі якої стоїть Протоархімандрит. Осідком Протоархімандрита та чотирьох його дорадників є монастир Христа Царя в Римі. Протоархімандрита обирає Генеральна Капітула Василіянського Чину терміном на 8 років. З 10 липня 2012 року Протоархімандритом Василіянського Чину є о. Ґенезій Віомар. Генеральна Капітула — законодавчий орган, що збирається раз на чотири роки.

Чин поділяється на Провінції, якими управляють Протоігумени. Провінції складаються з монастирів і резиденцій (резиденції — це малі монастирі, які мають менше, ніж 6 ченців), на чолі яких стоять ігумени й настоятелі. Провінції, як правило, є в межах однієї держави.

На 2016 рік існує 10 Василіянських провінцій:

​

• Найсвятішого Спасителя в Україні (до якої з 1992 р. тимчасово долучена Закарпатська Провінція св. Миколая), яка включає 29 монастирів і резиденцій,

• Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Аргентині (3 монастирі),

• св. Йосифа в Бразилії (15 монастирів),

• Пресвятого Серця Ісусового в Канаді (10 монастирів),

• св. Стефана в Угорщині (5 монастирів),

• Покрови Пресвятої Богородиці в Польщі (4 монастирі),

• св. апостолів Петра й Павла в Румунії (3 монастирі),

• св. Кирила і Методія у Словаччині (6 монастирів), та

• Успення Пресвятої Богородиці в США (7 монастирів).

​

З 18 лютого 2012 року Протоігуменом української Провінції Найсвятішого Спасителя є о. Пантелеймон Саламаха.

Внутрішній устав підлягає підпорядкуванню головного настоятеля, який перебуває в Римі, та місцевими настоятелями. Все, що стосується проповідей, богослужінь в УГКЦ   належить підпорядкуванню Св. Престолу, Главі УГКЦ і кожному єпископу.

​

Елементи чернечого одягу василіяна

Згідно з Конституціями ЧСВВ, чернечий одяг василіянського ченця складається з ряси (габіта) чорного кольору, що має білий комірець (колоратку), а також пояс, мантію, каптур, нагрудний хрест і параман. 

У щоденному житті, де ченці св. Василія Великого виступають як спільнота, використовують рясу й пояс, а в урочистих богослужебних відправах за прийнятим звичаєм використовують мантію й каптур. 

​

• Габіт – це символ весільної одежі.

• Колоратка має значення духовного ярма і символ чистоти.

• Мантія є символом духовних крил і постійної готовністі ченця для духовної праці (зокрема пасторальної). Чернець у мантії символізує собою ангела (згідно з ученням св. Василія Великого — хоч у тілі живуть, але серцем і духом у небі з Богом перебувають, що чинить їх подібних до ангелів у тілі).

• Каптур – це символ духовної філософії, що закриває і оберігає монахові очі від пристрастей цього світу і гріха.

• Пояс, яким монахи тричі переперізуються, має символічне значення трьох монаших обітів (чистоти, убогості і послуху), а два кінці, що звисають, мають значення двох доріг, що ведуть до неба (піст і молитва).