Під час радянської окупації, починаючи з 1945 р. до 1950 р., комуністична влада зліквідувала усі монастирі в європейських Провінціях, а ченців ув’язнила або заслала до Сибіру чи тюрми, ще інших було закатовано чи розігнано. Тільки до Сибіру було заслано більше 70-ти ієромонахів. Так, влітку 1945 році останнього добромильського ігумена о. Макарія Розумійка було заарештовано радянською владою і відправлено у заслання в Сибір на 10 років. 

 

Багато василіян продовжували своє чернече життя і активну діяльність у підпіллі, як тільки цьому дозволяв час і обставини. Тут, у підпіллі, працюючи на різних роботах і ризикуючи потрапити в поле зору служб безпеки, вони вели підпільний новіціат, обслуговували численних вірних, яким уділяли Святі Тайни. 

 

Одним із таких василіян у підпіллі був і вихідець з Добромильського монастиря о. Северіян Михайло Гнатюк (1918 - 1994). Після того, як у 1946 році радянська влада закрила монастир, його прийняла сім'я в селі П'ятниця (неподалік Добромиля), з якою він прожив майже пів віку. В їхній хаті майже кожного дня при закритих вікнах отець Гнатюк відправляв Службу Божу, хрестив дітей, давав шлюб молодим подружжям. 

​

Щоб уникнути переслідувань, місцевий голова колгоспу порадив отцеві влаштуватись на роботу й доручив йому закласти сад. Отець погодився. Сад який посадив і виплекав отець Гнатюк і до сьогодні квітне і приносить плоди за селом при дорозі з Добромиля на Самбір.

​

У часи так званої "перебудови і гласності" отець Гнатюк насмілився, тоді вперше з часу заборони греко-катилицької церкви, відправити Службу Божу в церкві с. П'ятниці.

​

Його здоров'я дуже погіршилося після одного прикрого випадку, коли його дуже сильно побили недобрі люди. В березні 1994 отець Гнатюк помер. Похованй він на монастирському цвинтарі.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​